Проєкт "Тюльпани 2023" підійшов до завершення.
Діти багато навчились. Головне - ... Дивіться у відео.
До зустрічі у нових проєктах!
субота, 1 квітня 2023 р.
пʼятниця, 17 березня 2023 р.
Паспорт
проектної роботи:
Назва проекту. Ой весно, весно, днем красна
Керівник проекту. Алла Дмитрівна Ніколайчук,
вчитель початкових класів
Шепетівського НВК№3, Хмельницької
області.
Email: anikolaychuk29@gmail.com
Контактний
телефон: 0965572868
Склад проектної групи. Учні 3-В класу
Шепетівського НВК№3
Тип проекту. Груповий
середньої тривалості (місяць) дослідницько-пошуковий проект
Проблема. Поверховість знань історії наших
предків, слабке розуміння
календарно-обрядових дійств українського народу у різні пори року, зокрема навесні,
повернення із забуття «історичної
пам`яті».
Мета проекту: дізнатися про веснянки, як
календарно-обрядові дійства, їх сутність та значення, розучити пісні-веснянки, розучити хороводи та
народні ігри, які виконуються у цьому обряді, організувати екскурсію у весняний
ліс.
Завдання проекту.
1. Визначення
напрямків роботи по проекту.
2. Формування груп
по напрямках.
3. Обговорення
плану роботи учнів. Збір інформації по напрямках проекту.
4.
Звіт роботи груп по напрямках. Розучування веснянок,
хороводів, ігор.
5.
Підготовка мультимедійної презентації та буклету по темі
проекту.
Хід роботи над проектом
І етап. Організація проекту
1.Повідомлення
вчителем теми проекту. Мотивація діяльності.
- Яка пора року
вам подобається найбільше? (Відповіді учнів)
Для когось
улюблена пора року пов`язана з днем народження, для інших з канікулами чи розвагами.
- Як ви думаєте,
яка пора року для наших давніх предків мала особливу радість?
Якщо згадати, що
наші далекі предки дуже шанували Матінку природу, Сонечко, різні природні
явища, то можна здогадатись, що це – весна. Справа не тільки в тому, що увесь
довколишній світ у цей час оживає та
зодягається у зелені шати. У давнину це був ще й початок нового року,
новолітування. Тобто Новий рік мав неодмінно збігатися з пробудженням природи.
- Чи радієте ви
приходу нового року?
Так же весело та
радісно наші пращури, ще їх називали «дайбожичі» (люди, які шанували Даждьбога,
Сонячного Бога) зустрічали Новий рік. Вони співали веснянки, гаївки, водили
хороводи на луках або галявинах лісу, грали в ігри.
- Але, на жаль,
у наш час забулися ці веселі, гарні традиції, які складали шану природі та
всьому живому на Землі. У цьому був
закладений глибокий зміст, а саме любов та повага до землі, сонця, води, рослин
та тварин. Адже життя людини і визначає
навколишній світ.
У сучасному
світі люди бездумно нищать та забруднюють природу, не задумуючись над тим, що
це може призвести до екологічної катастрофи. Сьогодення рясніє хворобами, часом
і невиліковними.
- Як ви думаєте,
чому?
На мою думку, це
пов`язане із втратою зв`язку з ПРИРОДОЮ, послабленням любові та поваги до
всього, що нас оточує.
- Як ви думаєте,
чи потрібно відновлювати втрачені зв`язки? Чи може це змінити життя на краще?
- Що для цього
потрібно зробити?
2. Оголошення
теми, мети та завдань проекту.
Щоб змінити світ
навколо, потрібно, перш за все, почати з себе.
Пропоную в ході
проектної діяльності дізнатися про веснянки, як календарно-обрядові дійства, їх
сутність та значення, розучити
пісні-веснянки, хороводи та народні ігри, які виконуються у цьому обряді, здійснити
екскурсію у весняний ліс.
В ході роботи нам потрібно виконати ряд завдань:
1. Визначення
напрямків роботи по проекту.
2.Формування
груп по напрямках.
3. Обговорення
плану роботи учнів. Збір інформації по напрямках проекту.
4.Звіт роботи
груп по напрямках. Розучування веснянок, хороводів, ігор.
5.Підготовка
мультимедійної презентації та буклету по темі проекту.
ІІ етап. Планування проекту
1.Вибір учнями
напряму діяльності, шляхів вирішення проблеми та формування робочих груп.
Тема роботи
досить цікава та об`ємна. Щоб підготувати мультимедійну презентацію, нам потрібно зібрати та
опрацювати багато різної інформації. При цьому потрібно діяти оперативно та
злагоджено, бути доброзичливими, старанними та відповідальними, і, обов`язково, доводити
розпочату справу до кінця.
Пропоную нашу
діяльність здійснювати за таким напрямками:
1) збір та
опрацювання інформації про веснянки, як календарно-обрядові дійства;
2) підбір та
розучування спільно з вчителем музики пісень-веснянок та хороводів;
3) підбір та
розучування народних ігор, які
виконуються у цьому обряді.
Діти об`єднуються у групи, обирають капітана та
обговорюють план дій. Вчитель виступає у ролі консультанта.
2. Визначення
критеріїв оцінювання проектної діяльності учасників.
- Як ви думаєте,
в чому основна цінність нашої роботи?
ІІІ етап. Реалізація проекту
1.Визначення
джерел потрібної інформації
На уроках
інформатики ви навчились шукати потрібну інформацію в Інтернеті. Тому можете
скористатися сайтами
http://traditions.org.ua/pisni/vesnianky
http://yavoryna.kiev.ua/Vetsnianky.htm
http://mirvol.at.ua/
Цікаву інформацію
знайдете у літературі:
Скуратівський
В.Т. Місяцелік: Укр.нар.календар. – К.: Мистецтво, 1992.- 202 с.: іл..
Лозко Г.С. Коло
Свароже: Відродження традиції. -3-тє вид.; Ніжин: ТОВ»Видавництво
«Аспект-поліграф», 2009.- 228 с.
Лозко Г.С.
Українське народознавство
Календарні та
народознавчі свята. Початкова школа
2. Самостійна
пошукова робота учнів.
3.
Виготовлення освітнього продукту.
Створення
мультимедійної презентації та виготовлення брошури, розучування веснянок, гаївок,
народних ігор.
Темі веснянок,
гаївок присвячується урок позакласного читання та урок музики.
Робота над
проектом проходить в позаурочний час, деякі ігри діти грають під час рухливих
перерв, уроків фізкультури.
ІV етап. Підсумок проекту
Презентація
результатів навчального проекту.
Екскурсія у
весняний ліс з метою ведення хороводів та гри у ігри, запрошення учнів
паралельних класів для перегляду мультимедійної презентації, розучування ігор.
Додаток 1
Допоміжні матеріали для 1 групи
З давніх-давен, як
тільки перше Сонце пригрівало по-весняному після морозної зими і з вершечків
пагорбів сходив сніг (приблизно в кінці січня — на початку лютого), дівчата в
супроводі «пані-матки» (хороводниці) виходили з вечорничних теплих хат гукати
Весну. За давнім українським звичаєм, на «гуканки» бігли швидше від усіх інших
дівчата-підлітки, яким вже виповнилося або виповниться цього літа шістнадцять
років; кожна поспішала повідомити свою Долю і Богів про свою зрілість, про своє
повноліття — готовність до парування та одруження. Тому у давніх веснянках
дівчата порівнювалися із стиглим маком чи грушкою (грушею)...
На початку XIX століття в народі добре знали:
якщо дівчина спізнилася на зустріч до Богині Любові — Лади, то Доля може
обминути, обійти, не помітити її цього року, а її суджений може так і не
зустрітися з нею. Про живучість і силу цього повір’я свідчить і давній звичай —
на Великдень бити у дзвони. Дівчата, які бажали в новому році обов’язково
знайти нареченого й одружитися, в різний спосіб добивалися у місцевого попа
дозволу вилізти на дзвіницю і якомога сильніше вдарити у дзвони, сповіщаючи
увесь світ, що вони готові до одруження.
Але
переслідування християнською церквою усіх народних свят, звичаїв і обрядів дуже
часто завершувалися забуттям або повним їх зникненням. На час буяння
веснянкових хороводів християнська церква запровадила передпасхальний піст
із суворою забороною співати, танцювати, музикам грати, а також
залицятися і цілуватися.
Щоб врятувати
веснянки від повного зникнення, в народі придумали для них назву «постові
пісні», але й це не врятувало їх від поступового зникання і забуття;
врешті, незначна їх кількість перетворилася у дитячі забави... І лише деякі з
них ще заховують в собі рештки давнього українського минулого, давньої
української дохристиянської духовності і віри, яка й створила могутню і міцну
основу для існування і життя цим дивовижним зразкам українського національного
світогляду, мистецтва і культури.
Нині веснянки прийнято співати лише на великі
християнські свята весняного часу і, зокрема, на християнську Пасху, тоді як в
дохристиянській Україні веснянки і хороводи молодь водила від Стрітення і до
Зелених Свят, Русалій.
Але, як би суворо не забороняли українські
духовні пісні і обряди, веселощі і свята (зокрема, веснянки), до нас все-таки
дійшли пісенні «перлинки», в яких згадуються імена і призначення давніх
українських Богів і Богинь: Лади, Лелі й Полеля,
Ярила-Чурила, Дажбога та інших. Яскравим зразком
таких пісень є веснянка, записана неупередженим, визнаним і шанованим
етнографом-мовознавцем Олексою Ошуркевичем на Волині в 1965 році.
|
Веснянка зі збірника: Ой ти, соловейку, |
Інтуїтивно відновлена
веснянка: Ой ти, соловейку, |
Зірочкою і
нахилом позначені рядочки веснянки, які були невдало змінені після
редакторської літературної правки, тобто під час підготовки до видання
збірника.
Варто зазначити,
що ця давня веснянка була внесена у збірник «Пісні з Волині», який побачив світ
у 1970 році, але без нот (з «руйнівними» редакційними правками). Під час
редакційного втручання, спрямованого (ймовірно) на поетизацію і римування
тексту пісні, було невдало змінено справжній музичний ритм цього давнього
зразка веснянки.
Ще у листі до
Івана Франка від 11 жовтня 1893 року Леся Українка зауважила: «Я, бачте,
думаю, що пісня без мотиву тільки наполовину жива», бо музичну частину
фольклорних зразків письменниця цінувала більше, ніж словесний матеріал. Вона,
на відміну від інших збирачів фольклору, добре усвідомила, «що записати
пісню без мотиву — значить зробити тільки половину справи, тим більше, що по
мотивах обрядових пісень можна уважати часом, наскільки є стародавня яка пісня».
Наприкінці 90-х років ХХ ст., а це через
понад 30 років, етнограф Олекса Ошуркевич, оснащений вже диктофоном, повторно
поїхав в села Камінь-Каширського р-ну в надії записати знову веснянку, в якій
згадувалося ім’я «Дажбог» — ім’я
давнього Бога дохристиянської духовності і віри українців (і загалом слов’ян). Але нікого з
колишніх виконавців цієї веснянки він уже не застав. Тому довелося просити
переспівати чи, бодай, згадати слова і спів (мотив) цієї веснянки молодших
жінок (молодше покоління жінок). Та, на превелике здивування фольклориста,
замість слів «Дажбог мене вислав», молодші виконавиці вже співали «Господь мене
вислав», «Сам Бог мене вислав», «Пан-Біг мене вислав».
Стародавнє релігійне слово «Дажбог» (власне ім’я праслов’янського Бога) зникло
назавжди зі слів веснянки і також з мислення сучасних жителів сіл Волині. Бо
вже в деяких схожих зразках цієї веснянки прибрано навіть рядок про Дажбога
— Бога — Пан-Бога — Господа.
Але пісню було
врятовано. Бо записані пісні дали змогу ще раз пересвідчитись у правильності
тверджень відомої української письменниці Лесі Українки про «смерть» пісні без
пісенного звучання. До того ж стало відомо, що в кожному селі однієї місцевості
(району і навіть області) схожі за звучанням і змістом пісні все ж звучать
по-різному, відмінно одна від одної. Слова пісень також відчутно різняться, але
ритм музичного супроводу в усіх піснях майже однаковий.
Ось тексти в
первинному звучанні й у дещо правленому, відповідно до сучасних правил звучання
і вимови:
Ой ти, соловейку
(веснянка)
|
Первинні слова
веснянок (як чуються) |
Слова з незначними
правками (літературне звучання) |
|
|
Ой ти, соловейку, с. Оленине |
Ой ти, соловейку, с. Оленине |
|
|
Ой ти, соловейко, |
Ой ти, соловейку, с.
Олексіївка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Словесний запис і текстологічна правка: А. Богород,
Нотне розшифрування: В. Шапошніков
|
1. Ой ти, соловейку |
2. Ой ти, соловейку |
Подаємо також
відновлений зразок веснянки, складений на основі наймилозвучніших рядків,
взятих з усіх вищенаведених веснянкових зразків. Насправді ж, цей зразок не
може вважатися найправильнішим чи найповнішим, найточнішим чи найдосконалішим,
бо у кожному селі свої пісенно-словесні, звуково-ладові вподобання і звичаї.
Цей пісенний зразок легко і зручно співається на мотив будь-якої з наведених
веснянок.
Ой ти, соловейку, ранняя
пташейко,
Ой чого так рано із Вирію (Вир’ячка) вийшов.
— Не сам же я вийшов — Дажбог мене вислав,
Дажбог мене вислав, ще й ключики видав,
З правої рученьки — Зиму замикати,
З лівої рученьки — Літо відмикати.
Ой іще сніжочки та й по горах лежать.
Ой іще льодочки по долинах стоять.
Ой іще вербонька не розвивалася.
Я тії сніжочки ніжками (лапками) потопчу.
Я тії льодочки крилечками поб’ю.
Я тую вербицю носиком (дзьобиком) розклюю.
Носиком (дзьобиком) розклюю, кубелечко зроблю (зів’ю).
Кубелечко зроблю (зів’ю), яєчок нанесу.
Яєчок нанесу, діточок (пташечок) виведу.
[Діток вигодую, на славоньку пущу].
(Упорядкування і
складання: Анатолій Богород)
Використані
писемні джерела:
1. Леся Українка.
Зібрання творів у 12 т. — К.: Наукова думка, 1977. — Т. 9.
2. Леся Українка. Зібрання творів у 12 т. — К.: Наукова думка, 1978. — Т. 10.
3. Пісні з Волині / Упор. текстів Олекса Ошуркевич. — К.: Музична Україна,
1970. — С. 31, 32. (Записано у 1965 р. в с. Підциря Камінь-Каширського р-ну
Волинської обл.)
Додаток
Матеріали щодо до підбору та розучування веснянок, гаївок, хороводів
(допоміжні
матеріали для 2 групи)
Веснянки - назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних
з початком весни і наближенням весняних польових робіт. За допомогою веснянок
люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову
ожило.
Веснянки співаються майже завжди
одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай.
Назв у веснянок є багато: «ягівка», «гаілка», «гагілка», «ягілка», «магілка»,
«галанівка», «лаголайка», «риндзівка» та інші. Кожна місцевість, окрім
особливої назви, мала ще й свої традиційні слова веснянок та веселих забав.
Різновидом веснянок є гаївки -
пісні, що виконувались тільки у час великодніх свят. Гаївок було багато і
різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, були й гаївки, у
яких парубки та дівчата обирали собі пару. На відміну від гаївок, веснянки
обіймають цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення цілу
весну. Так, не кожна веснянка є гаївкою, хоч кожна гаївка є веснянкою.
Але, попри все, найголовнішим залишається те, що усі
веснянки, як би їх не називали – це ті пісні, що звеселяють людей, несуть в
їхні душі красу та оптимізм та є дорогоцінним скарбом ранньої культури наших
прапрадідів.
«Ой весно, весно, днем красна» (веснянка)
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Вам, дівчатка, – по віночку
З хрещатого барвіночку.
Парубонькам – по кийочку,
А бабусям – по ціпочку.
Парубкам – товар гонити,
Бабусям – внучат глядіти.
«Благослови, мати» (веснянка)
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимонька в візочку,
Літечко в човничку.
«Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?» (веснянка)
Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?
Зимувала у садочку, на колочку пряла.
Пряла на колочку горобцю на сорочку.
Що виведу нитку – горобцю на свитку,
Що виведу другу – горобцю на пугу,
Що позоставались кінці – горобцю на штанці.
«Що ж ти нам, весна, принесла» (веснянка)
Що ж ти нам, весна, принесла?
Та принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко
Ще й червонії квіточки,
Щоб, квітчалися дівочки.
Пісеньки співали,
В решето складали,
Повісили решето на вербі;
Як налинули лебеді
Та звалили решето додолу, —
Час вам, дівчата, додому,
Мішайте свиням полову.
А ви, хлоп'ята, за нами,
Їжте полову з свинями,
А ви, дівчата, — калачі,
Щоб любили вас паничі.
«Травка-веснянка» (веснянка)
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.
Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—
Покропим водою,
Щоб ти не зів'яла.
Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір'я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.
«А в Кривого Танця» (веснянка)
А в Кривого Танця
Та не виведем Кінця!
Треба його та й виводити,
Лад йому та й наводити.
Ой Вулиця та й Широкая,
Чого Трава невисокая?
Бо Парубки та й істоптали
Великими та й Ножищами,
Великими та й Ножищами,
Подертими Постолищами!
Ой Вулиця та Вузенькая,
Чого Трава Зелененькая?
Бо Дівоньки та й істоптали
Маленькими Ноженьками,
Маленькими Ноженьками,
Червоними та Чобітками.
Червоними та Чобітками,
Золотими та Підківками.
Вербовая дощечка
Вербовая дощечка, дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка, Насточка.
Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала, палала?
Решетом воду носила, носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила,
гасила.
Ой ходила, леліла, леліла, леліла,
На всі боки гляділа, гляділа, гляділа.
Відки неньо приїде, приїде, приїде,
Що Настойці привезе, привезе, привезе?
Привезе їй хусточки, хусточки, хусточки,
З косівської сторони, сторони, сторони.
На всі боки гляділа, гляділа, гляділа,
Відки милий приїде, приїде, приїде.
Відки милий приїде, приїде, приїде,
Що Насточці привезе, привезе, привезе.
Привезе їй чоботи, чоботи, чоботи,
Козацької роботи, роботи,
роботи.
їх зозулька підкує, підкує, підкує,
А Насточка обує, обує, обує.
Чобітки муть рипіти, рипіти, рипіти,
А підківки дзвеніти, дзвеніти, дзвеніти.
А в підшивці лелітки, лелітки, лелітки,
А в опасці позлітки, позлітки, позлітки.
ОПИС ЗАБАВИ
Варіант 1: Хоровод підковою, подібно до "Кривого
танцю".
Варіант 2: Молодь стає парами (хлопець-дівчина) одні за
одними, беруться за руки і тримають їх високо над головами, роблячи прохід -
коридор. Той, кому не дістолася пари, йде до витоку "струмка" і,
проходячи під руками, шукає собі пару. Новоутворена пара проходить коридором
наперед і доповнює собою "струмок". А той, чию пару роз'єднали, йде
до початку і знову шукає собі пару, проходячи попід руками.
«Кривий танець»
Ми кривого танцю йдемо
Ми в нім кінця не знайдемо. (2]
А ні кінця, а ні ладу,
Не пізнати котра ззаду. (2)
Ти, сивая зозуленько, Закуй же нам веселенько. (2)
Ти тоді нам закувала, Як панщина панувала. (2)
А тепер ти вже не куєш, Бо панщини вже не чуєш. (2)
І тепер вже, як день білий, Ми панщини не виділи. (2)
Пішли тії пасти кози,
Що носили до нас лози. (2)
Хлопи ходять, люльки курять, Пани ходять, тай ся журять.
(2)
Якби хлопа заманити, Щоби грошей заробити. (2)
Ходи, хлопе, молотити, Дам ти грошей заробити. (2)
Сороківця на день маєш, Ще й си ввечір погуляєш. (2)
ОПИС ЗАБАВИ
Варіант І
Учасники тримаються за руки і швидким кроком ходять
підковою в одному напрямку. Кінці підкови зближені між собою. Форму підкови
можна позначити на площі камінцями або можуть стати троє людей, як це показано
на схемі.
Варіант 2 Учасники беруться за руки, творячи ланцюжок.
Танцювальним кроком ходять за ведучим, який закручує гаївку в різних напрямках,
тримаючись купки, щоб було чути спів один одного.
«Ягілочка»
Ягіл,ягілочка,
Ягілова дочка.
Устала ранесенько,
Вмилася білесенько.
Голівоньку чесала,
Стьожки надівала.
Квіточки позбирала,
Віночок заплітала.
На вулицю вийшла,
Як зіронька зійшла.
Взялася попід боки,
Показала вискоки.
Пішла до Дунаю,
Там рибонька грає.
Вибери собі дівоньку,
Як калинову квітоньку.
З калинового цвіту,
Вибирай собі квіту.
З калинового лугу
Вибирай собі другу.
З калинового плетю,
Вибирай собі третю,
З калинового мосту
Вибирай собі шосту.
ОПИС ЗАБАВИ
"Ягілочку" водять в колі звичайним кроком, відповідно до
ритму мелодії. Дівчина-"Ягілка" в центрі кола показує рухи відповідно
до тексту, Потім вибирає "дівоньку", одну, другу, третю... Утворене
коло рухається в середині великого кола в протилежному до нього напрямку.
«Зайчик»
Зайчику, ти наш братчику!
Скочком-бочком перевернуся!
Гребінчиком
перечешуся!
Ані тобі, зайчику, куди вискочити,
Ані тобі, зайчику, куди виглянути!
Зайчику! За головоньку! Скочком-бочком...
Зайчику! За підбоченьки! Скочком-бочком...
Зайчику! За колінцята! Скочком-бочком...
Зайчику! Та й за ніженьки! Скочком-бочком...
Зайчику! Та за п'яточки! Скочком-бочком...
ОПИС ЗАБАВИ
Учасники стоять в колі лицем до середини,
"зайчик" - у центрі кола. Ті, що в колі, відтворюють рухи відповідно
до тексту: беруться за голову, за ніженьки, за колінцята... На слова
"скочком-бочком перевернуся" всі в колі роблять два кроки в праву
сторону, тоді, крокуючи на місці, через праве плече повертаються лицем назовні
кола; на слова "гребінчиком перечешуся" - знову два кроки праворуч і,
крокуючи, повертаються через праве плече лицем до середини кола, тоді
наближаються до "зайчика" і відступають від нього. Ці рухи виконують
всі одночасно і в ритмі гаївки.
Додаток
Матеріали щодо до підбору та розучування народних ігор, які виконуються у цьому обряді
(Допоміжні матеріали для 3 групи)
Народні ігри, відомі нам як
забава, як форма фізичного загартування,— своєрідна школа виховання, що формує
поетичне мислення і мистецькі смаки. Гра
була вигадана нашими
предками як частина складного
ритуалу, який мав на меті інтенсифікувати людську енергію для найповнішого
впливу на явища природи і життя. Словесний текст ігор, який зараз, наприклад у
весняних іграх, має першорядне значення, довгий час був лише одним із складових
елементів, і то не найголовнішим, у комплексі ритмічного руху, жесту, вигуку. У
колективному дійстві, магічному ритуалі, покликаному сприяти розвиткові й росту
рослин чи тварин, головним смислом руху була імітація. Весняні ігри того часу,
коли вони були рослинними магічними діями і виконувались дорослими
представниками роду, можна назвати вегетаційними. Пізніше вони втрачають свій
магічний смисл і переходять у розряд молодіжних та дитячих забав.
«А ми просо сіяли»
Дівчатка та хлопчики розділяються на дві однакові
групи. Гравці з першої групи співають і наступають на супротивників, роблячи
вперед кілька кроків і знову відходячи, гравці другої команди відповідають,
виконуючи ті ж рухи.
- А ми просо сіяли, сіяли,
Ой див, Ладо, сіяли, сіяли.
- А ми просо витопчем, витопчем,
Ой див, Ладо, витопчем, витопчем.
- Та як же вам витоптать, витоптать?
- А ми коні випустим, випустим.
- А ми коні злапаєм, злапаєм.
- Та чим же вам лапати, лапати?
- Ой шовковим неводом, неводом.
- А ми коні викупим, викупим.
- А за що вам викупить, викупить?
- А ми дамо сто срібних, сто срібних.
- Не візьмемо й тисячі, тисячі.
- А ми дамо дівчину, дівчину.
- А ми дівчину візьмемо, візьмемо.
Довга лоза
Грають хлопці, які стають один за
одним обличчям у потилицю на відстані 2 метрів. Голову і спину нахиляють, а
гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає
попереду, так роблять всі по черзі.
Подоляночка
Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають
«подоляночку». Діти співають, а «подоляночка» робить все те, що вони співають:
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона стала,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.
Ой, встань, устань, подоляночко,
Омий личко, як ту скляночку,
Візьмися в бочки, -
За свої скочки,
Та піди до раю
Бери ту, що скраю.
«Подоляночка» вибирає когось з кола і та стає на її місце.
Жучок
(весняна гра)
Діти стають у два ряди обличчям один до одного. Беруться за
руки, утворюючи «місток». А «жучок» (найменша дитина, кого вибрали) повинен пройти по
руках, тобто по «місточку», тримаючись за голови граючих. Якщо пройде і не
впаде, то вибирає собі в пару когось з гравців з іншої пари і стає в ряд. А
той, хто залишився без пари виконує роль «жучка». Коли «жучок» проходить по
руках, то діти співають:
А наш жучок невеличкий,
А на ньому черевички,
Грай, жучку, грай, грай, грай, вигравай.
Як виграєш, то наш будеш,
Не виграєш, дурнем будеш.
Грай, жучку, грай, грай, грай,
вигравай.
Весняна забава
Хлопці
стають у рядок, тримаючись за руки, а дівчата стоять навпроти них і співають.
Дівчата:
Пустіть нас, пустіть нас у гай погуляти!
Хлопці:
Не пустимо, бо злий вітер може всіх вас взяти.
Дівчата:
Ой пустіть нас в зелен-гай!
Хлопці:
Вас не пустимо, і край!
Дівчата:
То ми самі проберемось!..
(Біжать з розгону й хочуть розірвати зчеплені
руки хлопців. Хто рве, той залишається на боці хлопців. А решта знову співають
і аж поки не залишиться жодної дівчини. Тоді всі стають у коло і співають):
Ой гарно в гайочку гуляти,
У віночки квіточки вплітати.
Веселімся і пісні співаймо,
Весноньку із сонечком вітаймо!
Підписатися на:
Дописи (Atom)