Презентація досвіду на День ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ (м.Київ, жовтень 2012 р., "Шкільний світ")

Організація навчально-виховного процесу у 1 класі.

«Введення у шкільне життя»

Ніколайчук Алла Дмитрівна, вчитель початкових класів Шепетівського навчально-виховного комплексу №3 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Натана Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою»

З 1 вересня 2012 року в початковій школі розпочалося поступове впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти та нових навчальних програм для початкової школи.

Вимоги сучасного життя потребують нових підходів до організації навчально-виховного процесу у 1 класі. Доброю традицією стало проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!». Впродовж якої відбулися зустрічі із батьками майбутніх першокласників, які проходили на базі дитячих навчальних закладів міста, та екскурсії малюків до школи. Одночасно з адаптаційними заняттями для майбутніх першокласників («Школа розвитку», яка функціонувала впродовж навчального року щосуботи з 10 до 12 години) ми проводили  і заняття для батьків, які допомогли краще познайомитись з батьками майбутніх учнів. Адже надзвичайно важливо знати психологічні аспекти сім’ї, сподівання та тривоги батьків.

З приходом дитини до школи важливим етапом є адаптація, адже у житті першокласника відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Це і створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті. Цьому періоду в житті 6-річної дитини приділяється в школі важлива увага. Згідно додатку до листа МОН молодь спорту від 01.06.2012 р. №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін», створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей забезпечується при: складані розкладу уроків, враховуючи оптимальне навантаження протягом дня; планування розвантажувального дня; проведення нестандартних уроків, уроків на свіжому повітрі; дотримання методики та специфіки організації уроків з окремих предметів; виховання успіхом; формування позитивної самооцінки.

Маючи досвід роботи з першокласниками, мене хвилювало ще одне питання: «Як навчати дітей «мистецтву слухання» та вмінню співпрацювати?». Колеги, які працюють у нашій школі за системою РН        Д. Ельконіна - В.Давидова  познайомили з курсом «Введення у шкільне життя» (автори Г.А.Цукерман, Н.К.Поліванова), яким вони розпочинають навчальний рік у 1 класі.  Він  триває впродовж перших 10 днів. По формі, манері спілкування цей курс будується як навчання навикам  навчального співробітництва. Матеріал, з яким працюють діти – це дидактичні ігри на конструювання, класифікацію, роздуми, запам’ятовування, увагу та інші. Зусилля дітей, як пояснюють автори, мають бути зосереджені на створенні відношень: на вмінні домовлятися, обмінюватися думками, розуміти і оцінювати один одного і себе так, «як це роблять справжні школярі».

Автори курсу пропонують планування перших 10 навчальних днів, перелік та зразки матеріального забезпечення, детальні розробки занять, наголошуючи при цьому на рефлексії. Справа в тому, що діти у віці 6-7 років часто орієнтуються на сюжетну сторону завдань. Тому так важливо з перших днів привчати їх аналізувати те, що відбувається в класі. Якщо цього не робити, то вони легко захоплюються лише зовнішньою стороною занять. Тоді весь курс може перетворитися лише на приємне, але безкорисне проведення часу.

Я не змогла провести повністю цей курс, адже працюю за іншою програмою та маю інше планування роботи, але окремі ідеї курсу моїм першокласникам надзвичайно сподобались.

1. Знакова система

Введення знакової системи дає можливість звести до мінімуму пасивне  перебування дитини на уроці.

Наприклад,     смайлик    –  все розумію,      ?      – маю запитання,   

 «+» -  погоджуюсь, «-» - не погоджуюсь з думкою товариша  (утворюється  пальчиками рук),  рука в руку підняті вгору – завершена робота в парі, групі.

 Дзвіночок-помічник, допомагає регулювати рівень шуму та подає свій голосок, якщо діти повторюють відповіді один одного.

Різні форми роботи ми з дітьми також домовились позначати знаками.

 «Годинничок навчального часу», створений  разом з моїми учнями ще 2 роки тому, допоміг сконцентрувати  увагу першокласників на різних етапах уроку (лише «Домашнє завдання» та «Перевірка домашнього завдання» у 1 класі ми опускали)

Варто відзначити, що знакова система привчає дітей до організованості та послідовності у роботі, вчить концентрувати увагу, слухати вчителя та однокласників, економить час та запобігає  у певній мірі перевтомі учасників навчально-виховного процесу.

2.Введення самооцінки

Формування контрольно-оцінних умінь молодших школярів, складової пріоритетної ключової компетентності уміння вчитися, варто розпочинати із  самооціночного судження дитини. Адже, якщо оцінка дорослого випереджує дитячу, то дитина або некритично приймає її, або ефективно відкидає. До того ж:

- самооцінка дитини повинна співвідноситись з оцінкою дорослого лише там, де є об'єктивні критерії оцінки, рівно обов'язкові і для вчителя, і для учня (зразки написання букв, цифр, правила додавання, правила оформлення роботи);

- оцінка не повинна бути глобальною; варто дитині відразу пропонувати оцінювати різні аспекти своїх зусиль.

- там, де оцінюються якості, які не мають однозначних зразків-еталонів, кожна людина має право на власну думку, і справа дорослого – знайомити дітей з думками один одного, поважаючи кожну, нікого не критикуючи і не нав'язуючи ні своєї думки, ні думки більшості.

Я вчила дітей оцінювати свої роботи за допомогою «чарівних лінієчок», які вимірювали все, що ми забажаємо: акуратність і правильність роботи, старанність і зацікавленість самих учнів.

Письмові роботи в зошиті ми вчились оцінювати так:

Вчитель:

 - Ви знаєте, що в школі діти за роботу отримують оцінки. Але у  нас оцінки незвичайні. Ми навчимося оцінювати роботу за допомогою «чарівних лінієчок»

Вчитель на дошці пише певні елементи букв і запрошує декількох помічників. «Уявіть, що учень написав елементи букв. Давайте оцінимо його роботу. Спочатку оцінимо, чи гарно (охайно) він написав.      

(Малює лінієчку «К»  - краса            .)

Якщо я вважаю, що написано дуже-дуже гарно, гарніше неможливо, я поставлю свою оцінку тут (на самому верху малює хрестик). Якщо я вважаю, що   написане негарно, погано, але буває гірше, я поставлю свою оцінку тут (ставить хрестик в нижній третині лінієчки). А куди я поставлю свою оцінку, якщо вважаю, що робота виконана гарно, але можна було б зробити ще краще? (Діти показують по лінієчці, вчитель їх коригує.) Зрозуміло, як оцінювати «красу» за допомогою лінієчки.. Тепер хай кожен мій помічник сам оцінить роботу хлопчика. (Діти ставлять хрестики, вчитель останнім ставить свій хрестик, може обвести оцінку когось з дітей, погоджуючись з нею).

А тепер оцінимо чи правильно учень написав елементи. Для цього уважно розгляньте написання цього елемента на таблиці.

 Якщо я вважаю, що всі елементи написані правильно, я ставлю оцінку зверху. Якщо вважаю, що половина елементів  записана неправильно, де я поставлю оцінку?... і т.д.

Діти навчилися оцінювати себе за критеріями красиво (охайно) і правильно. Після завершення роботи в класі у зошиті кожна  дитина креслить на полі дві лінієчки та оцінює свою роботу.

елементи, а лише оцінює дитячі самооцінки: на дитячих лінієчках ставить свій червоний хрестик вище або нижче дитячого. Якщо оцінки дитини і вчителя співпадають, вчитель обводить червоним кружечком дитячу самооцінку: це знак найвищої похвали учню, який вміє оцінювати себе вірно.

Вчитель щоразу повинен звертати увагу на те, що дитина з кожним днем стає успішнішою. Якщо учень  (учениця) завищує або занижує самооцінку, аналізую роботу разом з нею, ще раз розкриваючи свої критерії оцінювання і просить дитину на наступний раз бути до себе добрішим або вимогливішим. Наприклад: «Дивись, вчора твої елементи мали різний нахил, а сьогодні вони дуже схожі на зразок. Можна сьогодні поставити хрестик вище, ніж вчора? Будь ласка, похвали свої пальчики, вони сьогодні стали більш слухняними.» 

Як показав час, введення таким чином самооцінки привчає дітей до уважного ставлення до своєї роботи, допомагає у виявленні та аналізі помилок, дає можливість формуванню адекватної самооцінки.

3. Шкільна тема вдома.

У 1 класі домашні завдання не задаються. Цікаву ідею щодо закріплення знань я взяла з РН. З дітьми та батьками, які виявили інтерес, ми домовились грати в гру «Навчи мене». Дітей я просила навчити тих нових знань, які вони отримали в класі своїх мам або татусів, стати для них «вчителями», а батьків –  підіграти у даній ситуації,  стати «учнями» своїх дітей. Для цього дитина відкривала ту сторінку підручника чи зошита, яка опрацьовувалась у школі, показувала завдання, пробувала навчити писати елементи букв, букви, цифри.

Така гра мимоволі заставляла дітей слухати вчителя, адже вдома потрібно стати «вчителем» для мами, а це дуже відповідально.

4. Ігри курсу, які я використовую для фізкультхвилинок

Гра на увагу «Пастка».

Умови гри: діти виконують тільки ті рухи, які називає вчитель. Але інколи він показує невірно. Наприклад,

Команди	Показ вправи вчителем
Руки вперед	Руки вперед
Руки до плечей	Руки на пояс	«пастка»
Руки на голову	Вчитель бере руки за голову і т.д.	«пастка»

Гра «Дзеркало».

Умови гри: спочатку за вчителем діти повторюють різноманітні рухи, потім руки повторюють один за одним по черзі в парах. Наприклад, праву руку вперед долонькою вверх, ліву до плеча;  повернути долоньку; ліву руку підняти вгору і т.д.

Ідеї курсу «Введення в шкільне життя» – надзвичайно цікаві. А проведення курсу в цілому у перших два тижні занять, на мою думку, дає можливість вчителю закласти у 1 класі перші цеглини фундаменту навчального співробітництва, без якого неможливо НАВЧИТИ ДІТЕЙ ВЧИТИСЯ.

Список використаної літератури

1.Державний стандарт початкової загальної освіти. Початкова освіта№18 (594), травень 2011.

2.Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. Із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.:Видавничий дім «Освіта», 2011. – 392 с.

3.Додаток до листа МОН молодь спорту від 01.06.2012 р. №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін»

4.Практика розвивального навчання. Збірник статей.– Харків: 2004, - 192 с.

5.Введение в школьную жизнь. Г.А.Цукерман, Н.К.Поливанова. – Томск: «ПЕЛЕНГ», 1996. – 160 с.